UA-Футбол подводит итоги седьмого тура Чемпионата Украины, который отметился эффектной победой Днепра над Шахтером, выходом на первое место Металлиста и невероятным сюжетом полтавской игры. Своим мнением относительно ключевых моментов тура делятся Иван Гук, Владимир Мыленко, Игорь Семйон и Сергей Швец.

В чем причина последних неудач Зари? Действительно ли, имеет значение не последовательное судейство арбитров, или же проблемы команды кроются в игровых и психологических аспектах?

Володимир Миленко: Ризикну припустити, що проблеми "Зорі" криються в самій "Зорі". Тобто суддівський фактор теж відкидати не можна - але про це у нас люблять говорити всі, он навіть Орбу, півтора дні як головний, а вже про суддів розповідає... Підозрюю, що проблеми луганської команди дійсно в психології. Наскільки мені відомо, цього сезону задачі у "Зорі" найвищі - зона Ліги Європи. А за такої заряженості можна й перегоріти після кількох невдалих поєдинків.

Ігор Семйон: Юрій Вернидуб і його команда повернулись до сірих буднів. Відмічав ще, здається, після успішного для луганчан матчу з "Металістом", що не варто робити далекоглядних висновків.

Гра і останні результати "Зорі" стали підтвердженням цікавої тенденції, яка простежується також у виступах, до прикладу, "Говерли", "Арсеналу", частково, "Іллічівця". На лідерів і явних фаворитів ці команди налаштовуються дуже серйозно і завдяки належній психологічній готовності і бажанню заявити про себе здобувають прийнятний результат. Хоча, "Зоря" в перших 5-ти турах виглядала цікаво і з точки зору побудови гри, от тільки луганчанам важко діяти в матчах першим номером – над цим Юрію Вернидубу ще потрібно працювати. Якщо ж говорити конкретно про останній тур, то тут однією з причин поразки були й кадрові проблеми команди. Ну не володіє "Зоря" такими ресурсами, щоб безболісно для себе проводити вимушену чи заплановану ротацію. Можна, напевно, говорити, що луганчани в Донецьку провели найгірший свій матч в цьому чемпіонаті. Програли безславно – і саме "стиль" поразки є найбільшою проблемою для Вернидуба, а не сама поразка. А про суддівство нічого говорити – арбітри помиляються завжди і всюди.

Сергей Швец: Пока говорить о кризисе рано. То, что луганчане умеют играть, мы видели в поединках с лидерами. Не хотелось бы говорить и о преднамеренных судейских ошибках. Хотя матч против Ворсклы имел непосредственное влияние на игру против донецкого Металлурга. Заря пока не настолько мощная команда, чтобы безболезненно пережить потерю трех ключевых исполнителей в одной линии. И гранды не всегда справляются с подобными задачами. Посмотрим, как команда Вернидуба покажет себя в игре с Арсеналом, когда в основу вернутся Шунич, Вернидуб и Чайковский. Есть подозрение, что Заре свойственны классические привычки середняков украинского первенства — отыграть на максимуме против фаворита, а затем расслабится с соперником одного уровня. Когда эта психология будет изменена, уверен, произойдет качественный скачок в уровне игры команды.

Іван Гук: «Зоря» відзначається хорошою організацією гри в захисті, команда добре вміє обмежувати в просторі суперника, та використовувати вільні зони в контратаках. Однак ще після перемоги над «Дніпром» і нічиєї з «Металістом» викликали сумніви на рахунок організації гри в фазі атаки, тому не дивно, що в матчах проти команд, які і самі не проти пограти від захисту, в луганчан виникли проблеми з подоланням масованої оборони суперників, відповідно і результати «Зорі» не дивують ні в якому значені. Стосовно не послідовного арбітражу, то це також має місце, і в тому сенсі, що замінити одразу двох основних центральних захисників команди просто немає ким.

Результативность Девича – это следствие качественной игры целой команд или наоборот - Металлист держится на плечах Марко?

Сергей Швец: Без Девича Металлист не был бы сейчас на первом месте в турнирной таблице, но и без партнеров Марко не лидировал бы в гонке бомбардиров. Все же одно дело получать передачу раз за полтайма, и то случайную в результате выноса из своей штрафной площади, совсем другое иметь сразу несколько вариантов продолжения атаки, которая не прекращается на протяжении всего матча. При этом форвард должен обладать необходимым мастерством, чтобы воплощать в голы задумки Сосы, Бланок и других латиноамериканских кудесником мяча. В данном случае можно говорить о том, что Металлист и Девич нашли друг друга.

Ігор Семйон: "Металіст" – це, взагалі, команда сильних за своїм характером особистостей. В кожного другого (якщо не в кожного) гравця харківського колективу є схильності до лідерства. При цьому варто віддати належне підопічним Маркевича: ніхто з них свої особисті інтереси не підносить вище інтересів команди, від того й гра яскрава, і результат на табло.

Девіч, без сумніву, бомбардир від Бога. Варто подивитись тільки на ситуації, з яких забиває Марко: що не гол, то міні-шедевр, або ж створений власними силами момент. Але говорити, що "Металіст" тримається суто на плечах цього нападника – неправильно. Так само неправильно, як і говорити, що Марко забиває виключно через якісну гру всього колективу. Можна знайти немало прикладів, коли гра команди збалансована, а нападник раз за разом губить свої нагоди. Але з іншого боку було б нерозумно відхрещуватись від твердження, що "Металіст" – це цілком і повністю команда Марко Девіча. Тут він почувається своїм і діє так, як дійсно вміє. У виграші, в результаті, всі…

Володимир Миленко: Тут можна згадати приклад "Барселони", де теж є один головний бомбардир. Але при цьому і вся команда працює потужно, бо де були б рекорди Ліонеля без роботи півзахисту. Так і в "Металісті" - працюють всі, а забиває Девіч. Якщо Марко випаде зі складу - забиватиме хтось інший. Харків`яни нині в такому стані, що навряд чи залежатимуть від одного футболіста. Навіть якщо його звуть Марко.

Карпаты после этого тура поднялись на 10-ую сточку турнирной таблицы; значит ли это, что львовяне сейчас являются самыми сильными среди трех западноукраинских команд?

Іван Гук: За підбором виконавців, за фінансовими можливостями, за рівнем інфраструктури «Карпати» значно переважають всі інші західноукраїнські команди. Стосовно якості гри, то тут можна вести суперечки. Крім цього не варто відкидати той факт, що і «Говерла» і «Волинь» вже зіграли свої матчі проти лідерів українського футболу, а львів’янам ще тільки належить з ним зіграти. Тому на даному етапі чемпіонату ще рано визначати сильнішого серед західноукраїнських команд.

Сергей Швец: Чтобы определить победителя условного турнира, нужно дождаться игры Волыни с Говерлой, которая запланирована на 13-й тур. Вряд ли сейчас можно говорить о том, что Карпаты сильнее — впереди у львовян матчи со всеми лидерами, тогда как лучане и закарпатцы практически со всеми уже отыграли. Важно то, что победа может придать положительный импульс команде Севидова, которая все же обладает неплохим подбором исполнителей, способных бороться за места с десятого по седьмое. Что беспокоит, так это тот факт, что Говерла, получившая столько комплиментов в предыдущих турах, никак не может реализовать себя во встречах с середняками. Похоже, Вячеслав Грозный пока не научил свою команду, как играть первым номером. У той же Волыни с этим дела обстоят получше.

Ігор Семйон: Навряд чи означає. Як показали особисті зустрічі між цими командами ("Говерла" ще не грала з "Волиню", та все ж), колективи приблизно одного рівня. В кожного є свої слабкі і сильні сторони, а поточне місце в турнірній таблиці може визначатись декількома факторами. Наприклад, несприятливим календарем "Говерли", проблемами з ігровою дисципліною у "Волині", одним яскравим спалахом у грі "Карпат".

Так, вчорашнє західноукраїнське дербі пройшло у рівній боротьбі. При цьому, у вічі кинувся цікавий момент: "Говерла" гру провалила, принаймні, перший тайм – це точно, діючи абсолютно без швидкості і агресії. Але навіть за такої гри суперника "Карпати", як здалось, діяли якщо не на максимумі своїх можливостей, то в кондиціях, близьких до цього максимуму. Про що це говорить? Про те, що у львів’ян немає запасу міцності. Або, якщо він є, то його чомусь непомітно.

А про "Говерлу" немає чого говорити. Можливості цієї команди ми бачили в попередніх турах, і матч у Львові не може бути показовим. Гру команда, повторюсь, провалила і тут важливою буде роль В’ячеслава Грозного як мотиватора. Закарпатці добре можуть грати тільки при належному налаштуванні. Як кажуть, хто чим багатий. "Волині" не вистачає стабільності. Це команда-феєрверк. В будь-який момент може згаснути, але вже через мить знову спалахнути яскравими вогнями. Але всі ці колективи, звісно, додають турніру колориту.

Володимир Миленко: Це нічого не значить. Старт сезону, різні календарі - немає серйозного спільного знаменника. Та й вибирати "лучшего из худших" - не те заняття, що піде на користь західноукраїнському футболу. А взагалі-то "Говерла" зараз складом не поступається тим же "Карпатам", а тренерський фактор безперечно на їх користь.

Можно ли по матчу с Днепром судить о неготовности Шахтера к старту в Лиге Чемпионов?

Володимир Миленко: Скоріше, про готовність "Дніпра" до раунду плей-офф можна судити. У гірників же до старту ЛЧ ще є досить часу, аби виправити ситуацію.

Сергей Швец: Как и в матче с Динамо, Мирча Луческу решил довериться проверенным кадрам. Против киевлян этот ход сработал, но не стоит забывать, что горняки играли на своем стадионе при неистовой поддержке родных трибун, против команды, которая ищет свою игру. Днепр по заветам Хуанде Рамоса играет достаточно долго, чтобы понимать, что хочет от него тренер. До вчерашнего матча Шахтер зачастую побеждал дома и играл вничью на выезде, но раньше-то в составе был Фернандиньо и Мхитарян, да и про Виллиана не стоит забывать. За счет ухода этих исполнителей Шахтер потерял свое преимущество. Новичков же Луческу не спешит вводить в серьезную игру, что для меня лично остается загадкой. Получается, что Фред, Фернандо, Бернард могли бы получить опыт матча серьезного европейского уровня на внутренней арене. Теперь же в групповом этапе Лиги Чемпионов им придется выходить с чистого листа. Раньше Шахтер на равных играл с Челси и Ювентусом, сейчас же такой уверенности нет, по крайней мере, пока Луческу не встроит в игровую конструкцию новых исполнителей.

Ігор Семйон: По суті, "Шахтар" в цьому сезоні вперше зустрічався з з настільки організованним суперником, загальнокомандний клас якого приблизно співставний з класом донеччан. Був ще матч з "Чорноморцем", але одеситам саме класу не вистачило, щоб витиснути з дуелі з "гірниками" щось вагоміше, ніж просто схвальні відгуки пр гру.

Так от, "Дніпро" яскраво продемонстрував слабкості нинішнього "Шахтаря". Команда Мірчі Луческу, взагалі, дуже цікава: вона вміє маскувати власні недоліки і тільки найбільш по-спортивному зухвалим суперникам вдається висвітлювати всі проблеми "гірників". Матчі з Боруссією, до прикладу, пам’ятаєте? Тепер от "Дніпро"… Перше, що кинулось у вічі – програний центр поля. Джаба Канкава та Руслан Ротань були повноправними господарями центральної зони, що й було запорукою успіху "Дніпра". В "Шахтаря", при цьому, повністю розчинився на полі Тарас Степаненко, Алекс Тейшейра, хоч і не вперше грав на позиції опорного, але почувався наче не в своїй тарілці. Ще одне – це програний Даріо Срною фланг Коноплянці. Як виявляється, якщо виключити з гри хорвата, міць "Шахтаря" зменшується чи не вдвічі. Особливо це позначається на атаці, коли немає фірмових підключень захисника до наступів "гірників", дії попереду в "Шахтаря" стають якимись академічними. Агресивності бракувало також Дугласу Кості – це вже "прерогатива" Івана Стрініча. В цілому, "Шахтар" виявися безпорадним проти компактного, організованого й швидкого "Дніпра". Звичайно, перед Лігою Чемпіонів це насторожує, але в той же час – попереджає.

Іван Гук: Однозначно на даному етапі «Гірники» не готові до Ліги Чемпіонів, Луческу поки що не визначився з стартовим складом команди, не видно і тактичної гнучкості чи варіативності тактик. А надмірна обережність наставника «Шахтаря» тільки відтерміновує, а не вирішує проблеми. Ні в матчі проти «Динамо», ні у вчорашній грі Мірча Луческу не наважився випустити на поле зі стартових хвилин жодного новобранця команди. Відповідно ніхто з них не отримав необхідного досвіду боротьби проти сильного суперника. Наразі не помітно за рахунок чого Мірча Луческу збирається компенсувати втрату лідерів минулорічного «Шахтаря». Загалом складається враження, що наставник донеччан намагається зберегти тактичний малюнок гри, але виконавці, які на даний час є в його розташуванні за своїми індивідуальними навиками не відповідають тим вимогам. Звідси і надмірна обережність з новачками команди, яка загалом ніколи не була йому властива. За неповний місяць, що залишився до старту турніру, ситуацію виправити ще можна, та часу втрачено вже багато.

Можно ли игру в Запорожье считать лучшей игрой Динамо в этом сезоне?

Сергей Швец: Как бы неубедительно не выглядел счет в матче, но позитивная динамика в игре киевлян все же присутствует. Во-первых, потихоньку разбегался Ярмоленко, во-вторых, заметно улучшилось взаимопонимание между Беланда, Мбокани и тем же Ярмоленко, в-третьих, Джермейн Ленс все больше понимает, что от него хочет тренер. Ну и болельщиков Динамо не может не радовать сплоченность коллектива — когда Беланда заступался за Ленса, Хачериди спорил с арбитром за фол на Аруне, Шовковский по-отечески успокаивал Евгения. Все это, конечно же, не отменяет пока что нерешенных проблем — слабой реализации, общекомандных ошибок в обороне. Впрочем, удалось ли Динамо выйти на ровный путь, мы узнаем уже в следующем туре, когда команда Блохина примет Днепр.

Ігор Семйон: А пам’ятаєте матч проти "Севастополя"? Класний матч у виконанні "Динамо", але після нього й далі були проблеми. Тобто, з розмовами про налагодження справ у київському "футбольному царстві" ще почекаємо, а щодо конкретного матчу в Запоріжжі – то так, він був одним з кращих для "Динамо" цього сезону. В першу чергу – через загальнокомандний рух і взаємодію гравців. Враження зіпсували проблеми киян в захисті. Та все одно, це не той рівень, на якому має грати команда калібру "Динамо".

Володимир Миленко: Навряд чи. Принаймні в другому таймі кияни виглядали слабенько. І то проти суперника, який до виходу Жуніора не міг "зв`язати кількох слів в змістовний текст". Та навіть в такому стані запоріжці могли й не програти "Динамо". Тому це не той матч, який можна занести в актив.

Выделите самые яркие, на ваш взгляд, события седьмого тура.

Ігор Семйон: Перестрілка "Ворскли" і "Волині" – це було захоплююче. Маріуш Левандовскі і його спроби відбити пенальті від Джонатана Крістальдо, феєрична перемога "Дніпра" над принциповим суперником в цілому і шоу від Романа Зозулі зокрема, зустріч Севидова з колись рідною для себе командою. Цей тур видався багатим на яскраві події. І що найбільш приємно – говорили після матчів саме про гру, а не про арбітрів, закулісні ігри чи провокації. Все чесно і справедливо – перемагають краще готові на відповідний момент, а також ті, кому перемоги більше потрібні.

Сергей Швец: На фоне матчей лидеров не затерялась встреча Ворсклы и Волыни. Не каждый день увидишь, как команда выдерживает удар в два быстрых голах, отыгрывается, выходит вперед, но упускает победу на последних минутах. Не так давно читатели осудили нас за то, что мы выкладывали финт «эластико» в исполнении Ярмоленко. Так вот, в этот раз выделит хочет демонстрация техники Андреем в игре против Металлурга на 40-й минуте, когда 10-й номер понабивал мяч на ноге, после чего отдал пас пяткой на ход Гусеву. Не менее эффектно выглядела связка Коноплянка-Зозуля, а какой пас отдал Гладкий на Зенева, да и сам Сергей не менее здорово разобрался с защитником и вратарем. Подобные момент украшают украинский футбол — именно о них нужно писать и ими восхищаться.

Володимир Миленко: Поразка "Шахтаря", звісно ж. Ми фактично повернулись в 90-і, коли кожна невдача гранда викликала серйозний резонанс. Ну, і плюс пенальті в донецькі ворота. Скільки там матчів пройшло з попередньої такої події? Так отож.