Народний депутат України, голова Кримської республіканської організації партії  «УДАР» Олександр Мочков розповів порталу «УкраїнаІнфо» про своє ставлення до ситуації, щодо, так званої, «торгівельної війни» з Росією - нардеп вважає її недружнім та заздалегідь спланованим кроком.

Як ви вважаєте, чи можливо блокування українських товарів на кордоні з Росією визначити, як «торгівельну війну»?

Це, в будь-якому випадку, – односторонні недружні, нічим не спровоковані кроки з боку Росії. Стратегічні торговельні партнери так себе не поводять. До речі, такі дії – краща антиреклама так званому Митному союзу, ніж усі звернення і аналітичні викладки.

«якщо РФ намагалася такими діями залякати українську владу або вітчизняних експортерів, і упередити Україну від євроінтеграції, то наслідки таких дій матимуть зворотній ефект»

А чи можна говорити про сплановану заздалегідь акцію з метою підштовхнути Україну до вступу у Митний союз (згідно з документом, опублікованим в «Дзеркалі тижня») - або, як говорить Прем'єр-міністр Микола Азаров, ситуацію спровокували помилки українських експортерів?

 Варто зазначити про серйозність та небезпечність заходів Росії. Ввівши, хоча і тимчасові, обмежувальні заходи відносно України, РФ порушила Угоду про створення зони вільної торгівлі між країнами СНД. Зокрема, згідно статті 17 Договору здійснення формальних процедур, пов'язаних з імпортом та експортом, відбувається виключно відповідно до положень Світової організації торгівлі. Крім того, Росія порушила основні принципи СОТ, зокрема принцип найбільшого сприяння, недискримінації, режим вільного доступу, принцип передбачуваності та інші.

Звідси, говорити про те, що дії Росії були незапланованими, не можна. Такий серйозний захід однозначно має свою мету, був продуманий, і матиме у майбутньому свої наслідки. Проте, якщо РФ намагалася такими діями залякати українську владу або вітчизняних експортерів, і упередити Україну від євроінтеграції, то наслідки таких дій матимуть зворотній ефект.

Український бізнес побачив, з ким має справу. Навіть гіпотетичне приєднання України до Митного союзу не гарантує від дискримінаційних та обмежувальних заходів відносно українських товарів та експортерів. До речі, у ЗМІ достатньо повідомлень про нарікання білоруських і казахських підприємств на подібні односторонні дії російської сторони. 

«краще приєднуватися до успішних і розвинутих країн, аніж до країни, в якій розвинута корупція, притискаються свободи слова та права людини, утискаються права підприємців, а ресурси використовуються для задоволення амбіцій керівництва»

Ваше ставлення до курсу України на євроінтеграцію – він має бути таким, або для країни вигідніше був би вступ до Митного союзу, чи може найкращим було б збереження балансу і пошук свого шляху?

Європейська інтеграція – це єдиний правильний курс для України. Митного союзу, по суті, немає. Є Російська Федерація, влада якої прагне задовольнити власні амбіції, і нав’язує сусідам договори, за якими закріплює за собою право приймати визначальні рішення. Росія має близько 2\3 голосів у Митному союзі. То на чиї інтереси працює це об’єднання? Для порівняння, в ЄС діє принцип «одна країна – один голос».

Далі. Коли бідніші країни ЄС – наприклад, Греція, – потерпають від кризи, багатші виступають на допомогу. Умова для отримання допомоги єдина – провести реформи, які потрібні власне Греції. А коли криза вибухнула в Білорусі, Росія в обмін на допомогу побажала отримати повний контроль над Бєлтрансгазом та низкою інших стратегічних підприємств. Це – ще одна принципова різниця в підходах.

Важливо також порівняти ставлення до власного слова. Для Європи виконання договорів – аксіома. Росія ж підходить до цього вибірково. Між Україною і Росією, а також в рамках СНД підписано достатньо угод, аби зовнішньоторговельні відносини країн були рівноправними та позитивними для усіх сторін. Однак усі домовленості ніколи не виконувалися; з боку РФ постійно вводилися якісь виключення. Останні події (введення обмежень проти українських експортерів) є свідченням цього. 

Що ж до «третього шляху» – ми ним намагалися йти вже 22 роки. Якщо подивитись на рівень життя і розвиток економіки, відповідь про його безперспективність очевидна.

Є перевірений іншими країнами шлях євроінтеграції. Є позитивний досвід країн Східної Європи та країн Балтії. І Польща, і Чехія, країни Балтії та інші пройшли цим шляхом. Україна має унікальну можливість скористатися досвідом цих країн і у найближчі часи приєднатися до великої європейської спільноти.

Врешті-решт, краще приєднуватися до успішних і розвинутих країн, аніж до країни, в якій розвинута корупція, притискаються свободи слова та права людини, утискаються права підприємців, а ресурси використовуються для задоволення амбіцій керівництва.

«Україна зобов’язана була відстоювати свої економічні права в міжнародних інстанціях. Однак, з політичної точки зору, наша влада вирішила не вмішуватися у цю справу, покинувши вітчизняних експортерів»

Чому, на вашу думку, такому економічному рішенню, як вибір торгівельних партнерів додається настільки виразне політичне звучання?

Варто відмітити, що економічні питання переносяться в політичну площину тільки у відносинах з Російською Федерацією. Чого варті Харківські угоди, коли в одному документі поєднується економічне питання – ціни на газ, і політичне питання – перебування чорноморського флоту РФ в Криму.

Навіть нещодавні події – введення обмежень щодо українських експортерів – це теж політичне питання. Якби РФ діяла в рамках лише економіки, таких дій не було б, оскільки вони порушують чинні домовленості в рамках СНД і СОТ.

Реакція української влади на ці події, а саме відсутність звернення до СОТ щодо неправомірного утиску прав українських експортерів, також є політикою. Україна зобов’язана була відстоювати свої економічні права в міжнародних інстанціях. Однак, з політичної точки зору, наша влада вирішила не вмішуватися у цю справу, покинувши вітчизняних експортерів.

«я думаю, що після підписання Україною Угоди про Асоціацію з ЄС у Росії зникне причина для агресивних дій, вона прийме цей факт, і відносини нормалізуються»

Оскільки ми мешкаємо у Криму, де традиційно населенням підтримуються зв'язки з Росією, туристи на півострів також їдуть звідти  - чи відіб'ється ця ситуація на Автономії?

Зв’язки між населенням Криму та інших регіонів України з населенням Росії дуже тісні. Вони ведуть свою історію ще за радянських часів, коли країни були в рамках СРСР. І ці зв’язки між людьми не можна порушувати або їм перешкоджати.

З іншого боку, існують складні, багатьом людям обох країн не зрозумілі відносини між представниками влади РФ і України. У цих відносинах багато таємного, багато політики і багато економічних інтересів. На відміну від побутових відносин між населенням обох країн, відносини між обома країнами та представниками влад, мають бути прозорими, відкритими, передбачуваними. Такі відносини мають відбуватися на рівних, не дискримінаційних принципах. Дотримання таких принципів з боку РФ ми не спостерігаємо.

Обмежувальні заходи в міжнародній торгівлі точно ніяк не вплинуть на побутові відносини між населенням обох країн і на притік російських туристів до Криму. На такі відносини можуть вплинути лише прямі втручання з боку влади. Наприклад, якщо Росія в односторонньому випадку запровадить візовий режим з Україною.

Але, я думаю, що після підписання Україною Угоди про Асоціацію з ЄС у Росії зникне причина для агресивних дій, вона прийме цей факт, і відносини нормалізуються. Тому що конфлікт шкодить і Україні, і Росії.

«Очевидним є те, що нинішня влада не хоче або не може захистити український бізнес»

Дайте прогноз - як може вирішитися ця криза? Чи будуть з боку партії «Удар» якісь заяви або кроки із цього приводу?

З повідомлень у ЗМІ, проблеми на російській митниці для українських експортерів наче закінчились, або ж вони носять не системний, а вибірковий поодинокий характер. Вплинути на дії РФ можна лише перебуваючи при владі. Протистояти політиці РФ можна лише на рівні держави або ж на міжнародному рівні. Позиція української влади у цьому конфлікті, звісно ж, викликає багато запитань. Кабмін зайняв пасивну роль, перекинувши усі проблеми на рівень українських експортерів. Також виникає запитання, чому цей конфлікт не був винесений на розгляд СОТ. Без конкретного звернення ця організація не втручається у торговельні конфлікти, які виникають між її членами. З боку України такого звернення не було.

Очевидним є те, що нинішня влада не хоче або не може захистити український бізнес. Зміни ситуації на краще очікувати не варто – це системна проблема української влади. Тиск з боку РФ також продовжуватиметься в тій чи іншій формі. Це також системна глобальна проблема, яка існує для України, і не матиме значення, чи буде Україна членом якогось євразійського союзу чи ні. Український бізнес це має зрозуміти і самостійно прийняти рішення, яку інтеграцію йому підтримувати.