Комуністична партія України – явище унікальне в українській політиці. Хоча б тому, що є єдиною партією, що була представлена в парламентах усіх скликань. Більше того, до недавнього часу (доки на виборах 2012 року до парламенту не потрапила «Свобода») КПУ була єдиною політичною силою у Верховній Раді, що у своїй діяльності спиралася на ідеологічні принципи. Принаймні, номінально.

Комуністи завжди славилися своєю внутрішньопартійною дисципліною. Однак сьогодні Компартія застигла за крок від розколу. Колосальний конфлікт стрясає Київську обласну організацію КПУ. Про це мало говорять, однак видається, що процес пройшов точку неповернення.

Головною дійовою особою цього конфлікту є перший секретар Київського обкому КПУ Андрій Медведєв. Однопартійці йому закидають розвал обласної організації, співпрацю з владою, олігархами, «Свободою» та саботаж виборів 2012 року. Щоправда, у контексті участі КПУ у парламентській коаліції та регулярних синхронних голосувань з Партією регіонів ці звинувачення видаються щонайменше дивними.

Перша ескалація конфлікту припадає саме на вибори 2012 року. Медведєв, який балотувався до парламенту у ВО №95, за визначенням не мав жодних шансів проти таких «важковаговиків» як, скажімо, скандальний ректор Національного університету Державної податкової служби Петро Мельник.

Однак, здається, перший секретар обкому і не ставив за мету перемогти. Однопартійці кажуть, що з боку Медвєедєва мав місце відвертий саботаж виборчої кампанії та свідомий «злив» кандидатів від КПУ на користь олігархів.

Зокрема Медведєв нібито співпрацював з Тетяною Засухою, вимагав не публікувати у партійній пресі критичні статті на її адресу і навіть заборонив комуністам втручатися у рейдерське захоплення Засухою КСП у с. Пологи.

Крім того, за прямою вказівкою Медведєва всупереч статуту партії було звільнено першого секретаря Тетіївського райкому КПУ Володимира Бабійчука, який очолював протести проти закриття лікарні в селі Денихівці. На його місце призначили Станіслава Кучерука, пов’язаного Партією регіонів.

За Бабійчуком з лав районної організації КПУ пішла приблизно половина комуністів. А Кучерук взагалі заборонив однопартійцям виступати проти влади. Більше того, колишній керівник прес-служби обкому партії Ярослава Колодіна заявляє про те, що син Кучерука (член ПР) навіть намагався її побити після того, як противники закриття лікарні перекрили дорогу. Коли ж Колодіна спробувала поскаржитися Медведєву, той поставив перед нею вимогу поїхати і вибачитися за акції протесту перед керівництвом Тетіївської райдержадміністрації

Окрім того, Колодіна, яка балотувалася до парламенту у ВО №92, заявляла про те, що їй пропонували знятися з виборів в обмін на «квартиру або три мільйони», а коли отримали відмову - погрожували. Нагадаємо, на цьому окрузі переміг «регіонал» Сергій Кацуба.

Одразу ж після виборів Колодіну зі скандалом вигнали з роботи на посаді прес-секретаря обкому партії. «Сам Медведєв ледь не кинувся на нас з кулаками. Особисті речі не віддавали, кабінет опечатали. Забирали ми свої книги та інше з міліцією», - написала Колодіна на своїй сторінці у соцмережах.

На виборчому окрузі №90 склалася подібна ситуація. За два тижні до дня виборів кандидат від КПУ Олексій Авдена без жодних пояснень зняв свою кандидатуру і зник. Медведєв заявив, що Авдена в комі. Однак та ж Колодіна стверджує, що розмовляла з Авденою по телефону, і той порадив їй «лягти до лікарні, як це зробив він». Вочевидь, кома була дуже нетривалою, оскільки одразу ж після виборів Авдена повернувся до роботи в ЦК КПУ.

Усі спроби поскаржитися на діяльність Медведєва лідеру партії Петру Симоненку завершилися нічим. Більше того, голова обкому провів масштабну чистку, виганяючи з партії «незгодних».

А коли у березні 2013 року комуністи Київщини зібрали підписи за звільнення першого секретаря обкому, пленум обкому з подачі Медведєва звільнив (за відсутності кворуму) з ЦК і лав партії екс-нардепа від КПУ Сергія Челнокова. Та ж сама доля чекала ще на кількох керівників міських та районних організацій, однак партійні осередки відмовилися «здавати» своїх лідерів.

У відповідь на це 28 червня внутрішньопартійна опозиція зібрала позачерговий пленум обкому, на якому Медведєва звільнили з формулюванням «за систематичне порушення статуту партії, співпрацю з владою та розвал партійної організації в області». Також пленум звернувся до ЦК КПУ з проханням призначити перевибори обкому.

Однак Петро Симоненко у цьому конфлікті став на бік Медвєдєва. 10 липня відбувся новий пленум, на якому був присутній сам лідер комуністів. Рішення позачергового пленуму визнали нелегітимним, а опозиціонерів звільнили за антипартійну діяльність.

Подібні конфлікти не є чимось новим для Компартії. У 2010 році зі скандалом був виключений з партії лідер кримських комуністів Леонід Грач, а організація КПУ на півострові - розігнана. Проте тоді йшлося головним чином про давнє особистісне протистояння Грача і Симоненка.

А конфлікт на Київщині засвідчує перш за все глибину кризи, в якій перебуває сьогодні КПУ. Ця криза дуже нагадує ту, що знищила КПРС наприкінці 80-х. Принаймні, процеси, що її супроводжують – абсолютно аналогічні: повний відрив партійних лідерів від рядових партійців, вождізм та поступове скочування на маргінес.

Щоправда, сам Медвєдєв категорично спростовує існування конфлікту і відкидає усі звинувачення на свою адресу.

«Я не знаю, про що ви хочете говорити. Нема в нас таких звинувачень. Я знаю, що хтось намагається від імені Колодіної говорити, але Колодіна в нас ніколи не працювала, вона кореспондент газети «Комуніст». До речі, ви можете почитати її статті, вони дуже різкі, проти буржуазного суспільства. Я просто не вірю, що вона співпрацює з буржуазними газетами, в тому числі і з вашою газетою. Це якась нісенітниця – запустив хтось її, а ви далі обсмоктуєте», - заявив від кореспондентові «Главкому» і додав, що в Компартії навіть посади прес-секретаря не існує.

Щоправда, є дві нестиковки, які дозволяють одразу ж поставити під сумнів слова Андрія Медведєва. По-перше, Колодіна очолювала партійний сайт «Комінформ-Київська область», телефон редакції якого цілком співпадає з телефоном обкому КПУ. Та й на самому сайті легко можна знайти кілька статей Колодіної, в яких вона фігурує у якості керівника прес-служби Київського обкому КПУ.

А по-друге у редакції газети «Комуніст», де, за словами Медведєва, Колодіна ще два тижні тому друкувала свої антибуржуазні статті, кореспонденту «Главкому» повідомили, що Колодіна вже три або навіть чотири роки у них не працює.

Сама ж Колодіна повністю спростувала слова голови обкому. «Медведєв може говорити багато чого, це в нього, мабуть, якась агонія. Я вам даю триста відсотків, що робила ці заяви і особисто розсилала їх у ЗМІ», - сказала вона.

Те ж саме стосується заяви Сергія Челнокова для ЗМІ щодо конфлікту у організації.

«Які він робив заяви? Челноков таких заяв ніде не робив. Це хтось намагається замість нього. Челноков був депутатом Верховної ради від Компартії і міністром (насправді заступником міністра – ред.), і не може робити таких заяв. Я добре знаю Сергія Дмитровича. Це хтось сьогодні заводить дурницю якусь, а її підтримують. Вона не відповідає дійсності, оця ось піна. Я стовідсотково можу сказати, що це якась вигадана історія, вона взагалі не має жодних коренів, підтвердження», - спростував усе голова обкому.

Щоправда, сам Челноков у розмові з кореспондентом «Главкому» дав зрозуміти, що Медведєв говорить, м’яко кажучи, неправду.

«Виник конфлікт. З одного боку опинився керівник обласної організації (Медведєв – ред.) з купкою своїх наближених секретарів, а з іншого – приблизно третя частина організації, але найпрацьовитіші, які дали найкращі результати на останніх виборах. І, на жаль, з ними почали зводити рахунки. Ми дуже сподівалися що Центральний комітет розбереться у цій ситуації, спробує зрозуміти, в чому суть конфлікту в обласній організації, що відбувається. На жаль, ЦК не схотів розбиратися. Він прийняв одну сторону зразу, тому що звідти інформація напевно йшла постійно, а ЦК вирішив, що керівництво обласної організації не може казати щось… не те. І це тільки поглибило ситуацію. Конфлікт реально існує, є серйозний конфлікт», - розповів Челноков.

Источник: glavcom.ua