Затримка українських товарів на російській митниці викликала багато дискусій та прогнозів щодо того, для чого це було зроблено, та які наслідки буде мати. Своїми думками з цього приводу, ексклюзивно для порталу «УкраїнаІнфо», поділився Народний депутат України, заступник голови парламентського комітету з питань свободи слова та інформації, а також член політради ВО «Свобода», журналіст і аналітик Ігор Мірошниченко.

«В Верховній Раді, в Парламенті дуже багато не просто українофобів, а агентів ФСБ, які працюють в інтересах іншої держави. Ці люди не мають права не те, що називатись народними депутатами, а вони не можуть бути громадянами України, бо вони працюють на іншу державу, це шпигуни»

Щодо «торгівельної війни» з Росією: як ви вважаєте до чого вона може призвести та як власно ви сприймаєте вислови деяких депутатів, щодо скасування євроінтеграції?

Я дуже сподіваюся, що це призведе до якомога скорішої євроінтеграції. Очевидно, всі громадяни вже зрозуміли, що іншого шляху, як євроінтеграція, в нас немає. Окрім того, це визначено у Конституції України, окрім того, Янукович декларував, що його головний пріоритет – це євроінтеграція. І тому, всі намагання Росії у спосіб розв'язання торгівельних воєн, змусити Україну піти в Євразійський союз, я сподіваюсь, вони лише каталізують процес євроінтеграції.

А, власно кажучи, то, що деякі депутати заявляють про те, що треба зупинити євроінтеграцію, розвернутися на 180 градусів і піти на Схід – в цьому нічого немає дивного. В Верховній Раді, в Парламенті дуже багато не просто українофобів, а агентів ФСБ, які працюють в інтересах іншої держави. Ці люди не мають права не те, що називатись народними депутатами, а вони не можуть бути громадянами України, бо вони працюють на іншу державу, це шпигуни. Таких шпигунів достатньо і не дивно, що головна їх частина повилазила як раз із комуністичної партії і з Партії регіонів, яка є про російською, українофобською - і вона зрослась, ця українофобія, з криміналітетом і становить таку гучну суміш. Зараз бізнес кола дуже чітко розуміють, що змушуючи у такій спосіб Україну іти у Митний союз, вони втратять остаточно будь-яку незалежність і тому вони зацікавлені в євроінтеграції. Але є люди, які належать, як раз, до тих агентів Кремля – їх не цікавлять економічні інтереси, їх цікавлять завдання, які вони отримали – затягти Україну в Митний союз. Для Росії Україна в Митному союзі, це останній шанс, якщо не на відновлення імперії, то принаймні на покірне її збереження. Для Путіна сьогодні, як людини з імперськими амбіціями і «комплексом Наполеона», надзвичайно важливо ввійти в історію Росії не як людина, яка остаточно втратила можливість відновити Російську імперію, а як людина, яка збирала землі імперські (які їй не належать), або, принаймні, зберегла статус-кво. Тому Путін буде робити все, що завгодно для того, щоб Україна не відірвалася від Росії. Але для нас це дуже гарний шанс і я думаю, що сьогодні надзвичайно важливо використати навіть тих олігархів, які дуже часто діють всупереч економічним інтересам України, але сьогодні, як раз, інтереси нації з інтересами крупного капіталу співпадають. І вони співпадають у площині того, що ми маємо рухатись у Євросоюз.

«Навіть якщо у людини є посада прем'єр-міністра, він все рівно, як справжній політичний мазохіст, звик до того, що його ґвалтують, - в даному плані економічно. Економічно Азарова ґвалтують, він від цього отримує задоволення і розказує, що ми на це заслужили»

А як ви можете прокоментувати вислів Миколи Азарова, що експортери самі винні у проблемах з російською митницею?

Я вам хочу нагадати, що Микола Янович Азаров ніколи не був українцем, він етнічний росіянин - душевно, духовно, ментально він «совок» і проімперський політик. Він не має відношення до української держави. Тому він буде як завгодно виправдовувати дії Росії. В той час, коли усі бізнесмени, всі політики здоровоимислячі, всі громадяни цілком очевидно бачать і усвідомлюють, що Росія розв'язала економічну війну, у Азарова вистачає совісті розказувати, що ніякої війни немає, звинувачувати нас самих у тому, що така ситуація склалася на кордоні. Я не здивуюся, коли Азаров розповість, що українські сири, цукерки і будь-яка інша продукція – вони справді небезпечні для російського шлунку і тому маємо шукати причини в собі. Не можемо ми себе критикувати у ситуації, коли розв'язана війна і надзвичайно погано, що сьогодні влада не  представляє державних українських інтересів, а представляє інтереси або Кремля, або кримінально-олігархічних кланів. І коли Азаров говорить, що Україна винна сама, то зайвий раз підтверджує свою ментальну прив'язаність до «совка» і етнічне російське походження. Тому що етнічний росіянин практично ніколи не може стати українцем, тому що інтереси світоглядні – вони абсолютно різні. Українці завжди прагнули до свободи, незалежності своєї держави, ну, а росіяни, - вони звикли бути в імперії, вони звикли бути рабами, вони звикли підкорятися комусь і тому для них позиція сили, це нормальна позиція. Навіть якщо у людини є посада Прем'єр-міністра, він все рівно, як справжній політичний мазохіст, звик до того, що його ґвалтують, - в даному плані економічно. Економічно Азарова ґвалтують, він від цього отримує задоволення і розказує, що ми на це заслужили. Українці ментально інші – вони чинять спротив і чим далі, тим будуть сильніше спротив чинити. 

«Ми не можемо більше загравати із Заходом і зі Сходом, намагаючись відстояти свої економічні інтереси. Тим більше, при нинішній владі, яка абсолютно не здатна балансувати, абсолютно не здатна мислити державними категоріями, на відміну навіть від того ж Кучми, у якого розуму було у два рази більше, ніж у Януковича»

Ми ще маємо інтерв'ю з В'ячеславом Піховшеком, він вважає, що Україна зможе  втримати баланс між Митним союзом та європейським і що аналогічні війни країна вже переживала – це не є чимось надзвичайним. Ваша думка з цього приводу?

Ну, В'ячеслав Бреховшек, чи як він називає своє прізвище Піховшек, це відомий кучміст і зрозуміло, що позиція  «между там и здесь», як говорив один відомий політик теж, - вона була типовою політикою кучмівського режиму. Сьогодні ситуація змінилася – країна не може більше балансувати на межі Митного союзу та Європейського союзу, країна має зробити свій визначений крок. Я думаю, що немає іншого альтернативного шляху, як бути у Європі, бо Україна є невід'ємною частиною Європи. Ми не можемо більше загравати із Заходом і зі Сходом, намагаючись відстояти свої економічні інтереси. Тим більше, при нинішній владі, яка абсолютно не здатна балансувати, абсолютно не здатна мислити державними категоріями, на відміну навіть від того ж Кучми, у якого розуму було у два рази більше, ніж у Януковича. Ще раз наголошую на тому, що політика балансування, багатовекторності сьогодні вже не є актуальною, Україна має дуже чітко визначитися.

В Євросоюзі нас так само, не дуже чекають, але сьогодні є шанс у країни доєднатися до європейських цінностей, доєднатися до Євросоюзу (до справжніх європейських цінностей, наголошую ще на тому, тому що ми так само можемо бути корисними Європі і можемо повчити багато її чому), - тільки тому, що сьогодні Росія на нас тисне. І у Європи є нормальні стимули, все ж таки, протягнути Україні руку. Головне хотіти взяти цю руку, головне протягнути цю руку назустріч.

«те, що робить Росія сьогодні, - це є порушенням будь-яких нормальних форм світової організації торгівлі і, власно кажучи, Росія могла би зазнати дуже серйозних санкцій з боку Євросоюзу, з боку країн СОТ, навіть не маючи, скажемо так, прямого впливу і прямих методів боротьби з боку України»

Я знаю, що ви заохочуєте усіх не купувати російські товари, це є на вашій сторінці у фейсбуці – чому так?

Я вам хочу сказати, що для мене війна – економічна, політична, з Росією, була очевидною упродовж останніх, як мінімум, 22-х років, чи вже 23-х. Україна здобула державну незалежність, здобула суверенітет, але, по суті, вона залишалася залежною від Росії в дуже багатьох аспектах – і у політичному аспекті, і у духовному аспекті, ментальному.Саме тому, для мене було цілком очевидно, що для того, щоб перемогти у цій війні, треба бойкотувати всі російські товари. Зрозуміло, що економічні санкції, вони завжди найдієвіші і тому я особисто, вже понад десять років, принципово не купую російських товарів, принципово намагаюся, навіть товари, які продаються транснаціональними корпораціями на території Росії, не купувати, таким чином не підтримувати гривнею, власним гаманцем, російську економіку. На моє переконання, такий бойкот російських товарів може бути ефективним, якщо буде носити масовий, системний характер. Для того, щоб ця справа була ефективною, звичайно, це треба робити на державному рівні. Нормальна влада, вона могла би діяти дуже хитро: не вживати якихось економічних санкцій, по відношенню до російських товарів, але закликати всіх громадян і створити всі умови, аби вони самі бойкотували російські товари. Тоді Росія втратила би дуже серйозний ринок, без жодних економічних чинників, без жодних економічних важелів. Тому що, зрозуміло, що Україна сьогодні, якщо вона буде вживати подібних санкцій, які вживає Росія, то буде викликати обурення з боку світової організації торгівлі. Я думаю, що Україна могла би діяти хитріше і мудріше – але, на жаль, в нас немає такої влади. Окрім того, на мій погляд, надзвичайно важливо було би – якби була українська свідома влада, - звертатися негайно до світової організації торгівлі, членами якої є як ми, так і Російська федерація, з вимогами вжити санкцій вже СОТом по відношенню до Росії. Тому що те, що робить Росія сьогодні, - це є порушенням будь-яких нормальних форм світової організації торгівлі і, власно кажучи, Росія могла би зазнати дуже серйозних санкцій з боку Євросоюзу, з боку країн СОТ, навіть не маючи, скажемо так, прямого впливу і прямих методів боротьби з боку України. Але, на превеликий жаль, знову ж таки, наша влада – вона робить напівкроки. З одного боку вона розуміє, що ті санкції, які вживає Росія, вони невигідні українській економіці, з іншого боку вона намагається й далі запопадливо танцювати перед Москвою і тому Азаров розказує, що ми винні самі.

Янукович розуміє, що Путін його не буде підтримувати вже на виборах, але він відверто не хоче з нам воювати, тому не може зробити серйозних заяв – заяв лідера української держави. І це зайвий раз, до речі, підтверджує, що він ніякий не лідер української держави, ніякій він не президент української держави, а він лідер якогось угруповання – зараз уже навіть не можна казати «донецького клану» - він лідер своєї сім'ї, лідер оточення своєї сім'ї, але це не має нічого спільного з державними інтересами.